писалось ще в грудні, але думаю, сьогодні саме той день,
коли варто про це сказати:



В цьому місті немає нічого, в цьому місті залишено трохи
Пекла і Бога, в тиші убого бліднуть, зникають люди і мова
Гасне сполохано, тисне на гальма. Що ти шукаєш у цьому безлюдді?
Що ти сюди зазираєш обачно? Бачиш, як небо стікає у грудні,
Чуєш як вітер криється лячно. Гоже сюди запливати в омані,
Важко у місті цьому вдихати. Хочеш, будуй собі крила туманні,
Звідси на них ти будеш утікати. Слухай, забути про це неможливо.
Слухай тепер цю пісню утрати. В місті цьому немає нічого,
В місті цьому хіба розкладатись. Дихай тепер, видихай мирний атом,
Це безкінечне і тихе єдинство. Дякуй країні, що зникла на карті,
Дякуй їй за щасливе дитинство.


2011